Історичні джерела дріжджових полісахаридів

У 2001 році Хартвелл, Нерс і Хантер отримали Нобелівську премію з медицини за відкриття ключової речовини, яка контролює поділ клітин.
Дивно, але 7 жовтня 2002 року Нобелівську премію з медицини знову присудили Роберту Горвіцу та трьом іншим експертам, які відкрили гени, які контролюють запрограмовану смерть клітин, створивши прецедент для досліджень у тій самій галузі, щоб отримати ту ж Нобелівську премію для двох років поспіль. Це також викликало глобальний бум медичних досліджень цільової противірусної речовини – глюкану.
В організмі людини постійно з'являються мутовані клітини, які імунна система повинна постійно розпізнавати і своєчасно очищати. Якщо мутовані клітини не піддаються апоптозу, вони можуть утворювати злоякісні клітини та розвивати пухлини, вірусні інфекції та інші захворювання. Вчені шукали речовину, яка може пригнічувати проліферацію злоякісних клітин і індукувати їх апоптоз, не впливаючи на нормальну функцію клітин в організмі людини. Це називається дріжджовий глюкан, лазерна бомба для вірусних клітин. Дріжджовий глюкан — це імунний полісахарид, який міститься в природній поживній клітинній стінці дріжджів. У 1963 році вперше було виявлено його протипухлинну дію, а згодом виявлено антибактеріальну та імуномодулюючу дію. Він має унікальну біологічну активність проти пухлин, гепатиту, серцево-судинної системи, діабету, зниження ліпідів у крові, проти старіння та інших аспектів.
Дріжджовий глюкан був першим виявленим глюканом, який мав імунну активність.
Гарвардський університет, Університет Тулума, Університет Вашингтона та Інститут радіобіології ВПС США підтвердили, що натуральний дріжджовий глюкан має унікальний цільовий ефект, який може вибірково очищати токсини в організмі, збільшуючи при цьому фагоцитарну здатність макрофагів більш ніж на 10 разів. разів, дозволяючи імунній системі людини швидко досягти оптимального балансу без будь-яких токсичних побічних ефектів ліків, ефективно запобігаючи виникненню різноманітних хронічних захворювань.
Натуральний дріжджовий глюкан має надзвичайну ефективність у імунній регуляції, боротьбі з радіацією, регуляції шлунково-кишкового тракту, сприянні регенерації або відновленню тканин, сприянні загоєнню ран і запобіганню серцево-судинної, цереброваскулярної та діабету, а також має унікальну біологічну активність при гепатиті, пухлинах, серцево-судинній системі, діабеті, зниженні ліпідів у крові , проти старіння та інші аспекти.
У 1957 році медичні експерти виявили фагоцитарну активність дріжджових полісахаридів (зимозан), які внутрішньовенно вводили із дріжджових клітинних стінок на макрофагах. У 1961 році доктор Ріггі визначив активний інгредієнт Зимозану як глюкан. Експериментальні результати показали, що дріжджовий глюкан може підвищувати фагоцитарну здатність фагоцитуючих клітин більш ніж у 10 разів, при цьому швидкість інгібування пухлини перевищує 95%, що робить його найбільш біологічно активним глюканом...